in_vin (in_vin) wrote in all_ukraine,
in_vin
in_vin
all_ukraine

Підсніжники на скіфських валах. Сабарівське городище під Вінницею.

Більшість вінничан навіть не чуло про Сабарівське городище, тож зовсім не дивно, що про нього немає ані слова в туристичних путівниках. А між тим це пам'ятка археології національного значення! І як це так сталось, що історичне надбання загальнодержавного рівня виявилось нікому не відомим?

Насправді, все дуже просто: стародавні вали густо заросли грабовим лісом, тож городище може зацікавити хіба що спеціалістів, а для пересічних людей це всього-навсього горбочки поміж дерев. 345 днів на рік ця місцина видається чи не найнуднішою в околиці... Зате кожної весни городище стає справжнісіньким квітучим раєм. Тут розквітають мільйони підсніжників!

Тож пропоную сумістити приємне з корисним та прогулятися скіфськими валами в той час, коли тут буяють першоцвіти.

Сабарівське городище має неабиякі розміри. Від валу до валу близько 600 метрів в довжину!
1.

Фактично городище займає увесь знімок! Воно починається одразу за зеленими соснами над написом "Не сміти" і тягнеться аж до лівого краю фотографії.

2.

Щоб краще орієнтуватись на місцевості, додам план городища із сайту Рідна Віра. Тут чітко видно, де саме розташований вал, що відокремлював передмістя (GH), а також три основних вали.

Також на сайті можна прочитати коротку інформацію про пам'ятку. Матеріали верхнього культурного шару та випадкові знахідки городища датуються Х–ХІІ століттями, а нижній шар відноситься до скіфської культури і датується VI–IV століттями до нашої ери!

3.

Здалеку вали можна побачити хіба що взимку, та й то потрібно знати, куди дивитися. Горбочок, що видніється позаду скелі, це залишки колишнього оборонного валу. На схемі цей вал позначено літерами GH

4.

Весною ж рови та вали можна побачити тільки зблизька. До об'єктиву потрапив той таки вал GH, що захищав передмістя з південного боку.

5.

Тим часом на території городища починають зустрічатись перші підсніжники. Цікаво, що найбільша кількість цих перших весняних квітів Сабарова зростає саме на городищі!

6.

Але в колишньому передмісті їх не так багато, як хотілося б, тому прямую до центральної частини городища.

7.

Серце колишнього укріпленого міста знаходиться за цим струмком. І найбільше підсніжників росте також тут! Тож переходжу потічок та йду вздовж нього вгору за течією.

8.

Тепер підсніжники ростуть чималими купками, а не поодинокими квітами.

9.

Окрім підсніжників трапляється також химерне пухнасте листя невідомої мені рослини.

А я поки повзаю рака та фотографую квіточки :)
10.


11.


12.

Якась невідома тварюка надгризла один із підсніжників, але павук явно має намір за це помститись та влаштував засідку.

13.

Місцями окрім першоцвітів трапляються ще якісь трави. Маю підозру, що вони усю зиму були зеленими.

14.

А тим часом я підходжу до головного валу городища, який на схемі позначений літерами AB.

Чесно кажучи, підсніжники, як об'єкт для фото, мене цікавлять набагато більше городища. Бо ж вали найближчим часом нікуди не дінуться, а от квіти за пару тижнів зів'януть...
15.


16.


17.


18.


Найгарніше підсніжники виглядають в променях призахідного сонця. І величезний плюс городища в тому, що ввечері воно чудово освітлюється!
19.


20.


21.


22.


23.

Квіти ростуть буквально всюди, навіть в дуплах дерев!

24.


25.


26.


27.


28.

Підсніжники зеленим їжачком проростають крізь торішнє листя.

29.

А тим часом на задньому плані проглядає щось цікаве. Лінія рельєфу сповіщає про те, що я прийшов...

30.

...що я прийшов до колишньої в'їзної брами до городища!

31.

Підозрюю, що теперішня лісова дорога співпадає із головною вулицею колишнього міста. Від колишньої величі не лишилось і сліду. Тепер це звичайна колія посеред лісу, зате на ній також ростуть підсніжники!

32.

Призахідне сонце світить крізь колишню браму городища.

33.

А так виглядають залишки колишнього рову і валу АВ на в'їзді до бувшого міста.

34.

Підсніжники на фоні старожитніх валів.

35.

Помаранчеве сонце спускається до самого горизонту, тож я знов перемикаюсь на фотографування квітів...

36.

Закохана парочка підсніжників обійнявшись милується заходом сонця :)

37.


38.

Дерева біля городища виглядають дещо містично...

39.

День ось-ось догорить, тож час потроху вертатись до цивілізації.

40.

Назад іду по тій самій "центральній вулиці". Тепер в кадрі залишки валу CD.

41.

Якщо брама на попередньому знімку ледве простежується, то вал ліворуч від неї видно цілком виразно.

42.

Праворуч вали здаються ще більш крутими.

43.

Дорогою між другим і третім валом натрапив на стежці на кучеряві підсніжники :)

44.

А це вже залишки внутрішнніх валів, що позначені на схемі літерами EF.

45.

Останнє фото підсніжника під час цієї прогулянки...

46.

Далі виходжу до скелі над річкою, на вершині якої дерева дружньо тягнуться своїм гіллям в сторону сонця.

47.

За рікою вже видно Сабарів, над яким ховається в хмари червоне сонце.

48.

Качки дружньо зібралися на льоду і милуються вечірніми барвами...

49.

Ну а тепер найприємніше. Я був на Сабарові 8 березня і підсніжники тоді лише починали з'являтись. А позаяк погода після того була доволі прохолодна, можна сподіватись іще на два-три тижні квітучого дива.

50.

Більш того, підсніжники мають рости набагато рясніше!

Ось як виглядала дорога (колишня головня вулиця городища) минулого року.
51.


52.


53.

Тож найближчими вільними днями, як буде добре погода, вибирайтесь на природу. Сабарівському городищу є чим порадувати гостей!

Tags: Вінниця, Вінничина
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 6 comments